Зачепери. Життя до і після невдалої спроби стати героєм селфі.

 Ви не замислювались,  чому сучасна молодь все більше захоплюється екстримом, небезпечним для життя? Таке захоплення часто закінчується фатально. Чому так популярно стало робити селфі на потязі, вагоні метрополітену, на шпалах залізничних колій, карнизах багатоповерхівок?

 

Дроти над залізницею можуть вразити оком на відстані

 

Отже, про зачеперів. Напруга у залізничній контактній мережі становить від 3000 вольт постійного струму до 30000 вольт змінного струму. Для того, щоб отримати ураження струмом на залізниці, не обов’язково хапатися за дроти. Залізнична електродуга за різних погодних умов може вразити на відстані до двох метрів. Нажаль, зачепери не усвідомлюють наслідки такого виду розваг. Дух азарту, бажання бути героєм серед однолітків не зупиняє страх бути скаліченим на усе життя. На потяги стрибають і діти,  і дорослі.

 

До Київського Опікового Центру Термічних уражень щомісяця потрапляють пацієнти з важкими термічними та електротравмами, ускладнені падінням з висоти, отриманими на залізниці. Стан, у якому постраждалі потрапляють до лікувального закладу, страшний навіть для ока медичного працівника, що вже казати про пересічного громадянина, тим паче підлітка. Обвуглене тіло і жива плоть – картина жахлива, запах обпаленої шкіри довго лишається у пам’яті, але найстрашніше для постраждалого – нестерпний біль, який буде супроводжувати його, навіть тоді, коли пощастить одужати.

За 70 % опіків стоять численні операції, часто ампутації кінцівок, довготривале загоєння і відновлення, повторні пластичні операції, інвалідність, у випадку, якщо пощастить вижити.

Варто зазначити, що лікування таких хворих коштує десятки тисяч гривень на день. В основному, це хворі з Київської області та з усіх куточків України.

 

Медична недореформа: лікаря зробили буфером між хворим і його родиною

 

І тут – особлива увага! Запровадження принципу медичної реформи «гроші ходять за пацієнтом», тобто держава платить лікарням та лікарям за надані конкретним пацієнтам медичні послуги – не спрацьовує. У даному випадку це чергова профанація і популізм.

Чому? Тому що реформатори медичної галузі не подбали про перерахунок грошей з обласного центру до столичної лікарні. Отже, нинішня влада разом з реформаторами не потурбувалася про життя українців з Київської області та інших куточків України.

Фактично ошукала і кинула напризволяще, лишивши лікаря буфером між важким хворим і його родиною.

В Україні зачепінг карається штрафом у розмірі від 7 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 119 до 255 гривень) – ст.109 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А на батьків, діти яких не досягли 16 років, складається адміністративний протокол (ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за невиконання ними обов’язків щодо виховання своїх дітей. До прикладу: у Німеччині на особу, яка займається зачепінгом, можуть накласти штраф до 50 тис. євро. Хочу зауважити важливу деталь. Чи багато роликів про наслідки зачеперства ви бачили по телебаченню? Чи часто в школах проходили роз’яснювальні бесіди про ці небезпечні розваги? Чи підрахував хто-небудь витрати на лікування такого хворого разом з виплатами на інвалідність, як навантаження на фінансову систему держави?

Однозначно, пропаганда і профілактика вагоміші та коштують дешевше, адже життя є цінністю, проте не в нашій державі. Чомусь вважають, що при демократичному устрою не повинно бути трансляції правдивої, жорсткої дійсності, бо це травмує психіку людей.

Та чи правильно таке сприйняття жорсткої дійсності? Державницькі функції звелись до наживи та користі. Гуманізм, заохочення та надання можливості громадянину бути освіченим, здоровим та заможним – залишаються поза увагою держави. Держава,  як така, втратила людське обличчя.

 

Незреалізовані лідери-екстремали шукають розваги собі самі

 

Нині такі екстремальні  види спорту, як парашутний, акробатика на легких спортивних літаках, мотокрос, перегони на картингах, мотоциклах, інші технічні види спорту, якими захоплювались сотні тисяч молодих людей 40 років тому зникли, точніше, стали недоступними для батьків сучасної молоді. Це дійсно екстремальні види спорту, куди йшов не кожен, де потрібна і сміливість, і технічна обізнаність, і бажання бути першим серед сильніших. ДТСААФ залучала таких зірвиголів, дворових лідерів та ватажків. Саме ці види спорту виховували їхні природні якості відчайдуха лідера, загартовували характер виснажливими тренуваннями.

Правонаступник – ТСО України – майже не займається культивуванням цих видів спорту, або займається лише для галочки. Основним видом діяльності цієї організації став продаж, або надання в оренду приміщень і спортивної матеріальної бази, що дісталася їм задарма від СРСР. Ті спортивні об’єкти, які ще не продані, знаходяться у жалюгідному стані, навіть для цільового використання, здаються в оренду за великі гроші, часто непідйомні для спортсменів. Всі ці об’єкти повинні бути у комунальній власності!

Тепер, коли засади спортивно-технічних видів спорту зійшли нанівець, молодь шукає розваг і першості в доступний і швидкий спосіб для схвалення через онлайн відео. Роками держава не спроможна порівняти затрати на профілактику здорового способу життя, пропаганду та розвиток екстремальних видів спорту із затратами на лікування та наслідками від ерзацу екстремального спорту зачеперів та їм подібним.

Держава вперто пручається розробляти кіноролики, пропагувати у навчальних закладах активні види спорту, роз’яснювати наслідки зачеперства, залучаючи до розмов самих постраждалих, власний досвід яких став би красномовним свідченням жаху, на який наражають себе діти.

 

Для того щоб виховати, прищепити, застерегти – треба казати правду!

 

Вікторія КРАМАРЕНКО 

 

Від редакції : Авторка ґрунтовно пояснила суть проблеми зачеперства на залізничних лініях. До слова, на яких постійно спостерігаємо чималі когорти контролерів, білетерів, інших працівників «Укрзалізниці». Маса її працівників стежать за тим, щоби жоден «заєць» не проїхався на дурняк у вагоні, обманувши відомство на кілька гривень. Натомість у працівників «Укрзалізниці» не доходять руки, ноги та інші органи, аби простежити за тим, щоб під час зупинок електричок на кабіни їхніх задніх вагонів не чіплялися так звані зачепери, які заради розваги ризикують своїм життям і здоров’ям.

 

 

 

ЗАХИСТ ПРАВ ДІТЕЙ

КРІЗЬ БУРЕВІЇ ТА СНІГИ. УКРАЇНСЬКІЙ ШЕКСПІР

Українській Шекспір – саме так називають Дмитра Паламарчука, видатного українського перекладача, поета та громадського діяча, лауреата премії імені Максима Рильського.
Під такою ж назвою до 105- річчя майстра у столичному будинку письменників 10 грудня 2019 року відбувся літературно-музичний вечір його пам’яті.
Головуючою цього заходу виступила Вікторія Колесник, директорка Музею Максима Рильського.
Дмитро Паламарчук народився 1914 року у селянській родині на Черкащині. У 1937 році його батька розстріляли в Уманській тюрмі як «ворога народу».
Утім, Дмитру вдалося здобути освіту: він навчався в Одесі у художньому технікумі, а 1939 закінчив літературний факультет Одеського педагогічного інституту.
Коли розпочалася німецько-радянська війна, Паламарчук служив у танковій частині. Незабаром потрапив у оточення і полон, але йому вдалося втекти. Далі боровся за незалежну Україну в лавах ОУН – УПА.
1944 Дмитра Паламарчука схопили радянські солдати. Війна наближалася до кінця — і режимові були потрібні робочі руки, можливо, завдяки цьому він отримав відносно м’який вирок — 10 років.

Continue reading КРІЗЬ БУРЕВІЇ ТА СНІГИ. УКРАЇНСЬКІЙ ШЕКСПІР

В Ірпені відбувся екологічний фестиваль проти забудови парку Стельмаха

Історія боротьби за збереження парку Михайла Стельмаха (розташований на перетині вулиць Северинівська та Натана Рибака) триває ще з 2011 року. Тоді люди вперше повстали проти свавілля забудовників, які забажали «викосити» 7 гектарів лісу задля будівництва висоток.

Після чого були ще кілька спроб під різними приводами «відкраяти» ту чи іншу частину парку. Але повсякчас на заваді забудовницьким намірам ставали активісти. Один із них, Лаврентій Кухалейшвілі, під час екологічного фестивалю розповідав про історію цього парку.

До слова, цей природній парк залишається зеленим і створює прохолодний затишок у нинішню спеку попри відсутність тротуарної плитки, газонної трави (з її поливом), пунктів прокатів і т. ін.,  притаманних кільком «цивілізованим» паркам і скверам в Ірпені.

На прикладі фестивалю у парку Михайла Стельмаха Громада показала, як може сама, без допомоги влади облаштувати відпочинок та дозвілля, не витрачаючи бюджетні кошти. Небайдужих людей організували місцеві жителі – Олексій Дашковський і Денис Тимошенко. Запросили акторів, знайшли спонсорів, які частували присутніх бутербродами та прохолодними напоями.

В Ірпені відбувся екологічний фестиваль проти забудови парку Стельмаха

Фестивалю передувала толока. Люди прийшли й зібрали сміття, яке, на жаль, попри пропаганду  збереження довкілля, залишається гострою проблемою. Потім відбулася цікава програма, насамперед, цікава для дітей:  майстер-класи, малюнки, конкурси, квести… Задоволені дітлахи отримували призи та разом з дорослими слухали концертні виступи.  Бурхливими оплесками вітали гостомельський хор «Криниця» та дитячий танцювальний колектив з Білої Церкви.

Голова Благодійного фонду «Крила перемоги» Вікторія Крамаренко від Всеукраїнського жіночого руху «Жінки за Вільну Україну» роздавала дітям книги українською мовою. До слова, цих чудових українських книжок вже роздано 8 тисяч – переважно дітям на Сході України.

В Ірпені відбувся екологічний фестиваль проти забудови парку Стельмаха

Вікторія Крамаренко народилась і виросла в Ірпені, тому для неї тема збереження  зелених  зон міста  не байдужа.   Вона  подякувала організаторам фестивалю за проведення екофестивалю та  нагоду долучитися до цієї благородної справи і в нашому Приірпінні.  “Надзвичайно важливо з малечку прививати любов до рідної землі й природи заради збереження нашого майбутнього та довкілля”, – зазначила Крамаренко.

Ірпінська поетеса й художниця Вікторія Козак під час екологічного фестивалю продавала свої картини. Виручені кошти передали на благодійні справи – купити подарунки для дітей з обмеженими можливостями. Завершився екологічний фестиваль виступами рок-колективів з Києва.

В Ірпені відбувся екологічний фестиваль проти забудови парку Стельмаха

Даний захід переконав у своїй дієвості й потрібності. Для цивілізованого світу проведення екологічних фестивалів з метою запобігання винищенню парків і зелених зон – звична практика. Відтепер вона започаткована і в нашому Ірпені. Люди, які минулої суботи прийшли відпочити й розважитися в парку Михайла Стельмаха, одностайно проголосували за те, аби продовжити цю традицію й надалі, а також проти будь-якої забудови у цьому природньому незайманому місці – зелених легенях нашого Ірпеня.

Ніна КОСТЕНКО,

Олександр НАКАЗНЕНКО

 

ВЕСЕЛКА загальна інформація

Шановні  друзі!

Наш фонд, поза основною діяльністю, також опікується дітьми з вадами розвитку.

 За підтримки меценатів Естоніі Anatoli Ljutjuk та Vira Konyk у 2018 році ми започаткували проект “Веселка”, який згуртував мам, що мають дітлахів з особливими потребами та багатодітні родини, де діти мають проблеми зі здоров‘ям та потребують допомоги.

Багатьом «Веселковим» дітлахам потрібна періодична реабілітація за кордоном та в реабілітаційних центрах і санаторіях України. Continue reading ВЕСЕЛКА загальна інформація

Річниця фонду

БФ «Крила Перемоги» (голова Вікторія Крамаренко) засновано 18 квітня 2017 року.

Завдяки підтримці наших спонсорів, друзів нам вдалось зробити дуже багато добрих і надзвичайно корисних справ.

Усі напрямки роботи, які було заплановано на цей рік, успішно втілено в життя.

Але ми  не обмежились лише наміченими планами. Ми  генерували багато нових ідей і втілити багато і громадських ініціатив, і культурно – мистецьких заходів: це, насамперед,     мистецький музичний дитячий проект  «Музична Доріжка»  наших талановитих співвітчизників Приірпіння.

Щиро  вдячні за співпрацю усім причетним до роботи Благодійного Фонду.

Anatoli Ljutjuk, Vira Konyk, Tetyana Polt, Юрій Янчишин, Валерий Крамаренко, Руслан Бугринец, Анна Нагорная, Татьяна Велимовская, Gennadiy Druzenko, Igor Buyvol, Oleksandr Zheleznuak, Раїса Шматко, Ігор Пилипчук, Віктор Чумак, Тамара Маркелова, Максим Козачина, Ira Jurba, Валентина Полончевская, Лена Коннова, Валентина Канвишер, Яніна Заліська, Елена Плаксина та багатьом іншим друзям, що були поруч.

Звіт роботи нашої потужної команди друзів та однодумців за 2017 рік.

Друзі!
Закінчився не простий 2017 рік, він минув, усе що зроблено, це ще один крок до Перемоги з ворогом.
Дякуючи нашій єдності та плідній роботі цього року, допомогою охопили прифронтові зони: зокрема Луганську область від Щастя до Трьохізбенки, Попасну, напрямок Світлодарськоі дуги, Маріуполь, Торецьк, мешканців мирних міст та містечок Луганської області, с. Гречишкине взяте під патронат з липня 2016 року по нинішній час. Continue reading Звіт роботи нашої потужної команди друзів та однодумців за 2017 рік.